Мирні часи змінилися військовим лихоліттям. Але й тоді монастир не припиняв своєї добродійної діяльності. Під час Першої Світової війни 1914 року в Браілівській обителі був відкритий військовий лазарет на 50 ліжок. Турботу про поранених проявляв правлячий єпископ Митрофан, котрий особисто відвідував лазарет. А в травні наступного року імператор Микола II за допомогу фронту нагородив ігуменю Катерину золотим хрестом.
У січні 1915 року ігуменя Браілівського монастиря ігуменя Катерина звернулася до Земського управління із проханням відкрити притулок для дівчат-сиріт загиблих на фронтах воїнів. На Земському засіданні прохання було розглянуто, дозвіл отриманий, і, крім того, Земське управління зобов'язалося виплачувати на утримання притулку щомісяця 200 рублів. Так Браілівський жіночий монастир своєю добродійністю намагався допомагати не тільки воїнам, котрі поклали життя своє за віру й батьківщину на полях бою, але і їхнім дітям, які потребували допомоги.
Комментариев нет:
Отправить комментарий