Монастирські будівлі були величні й місткі, але багато потрібно було прикласти зусиль і праці, щоб привести їх у належний вигляд після тринадцятилітнього запустіння. Замість іконостасу, вівтар від середньої частини храму відокремлювала невелика кам'яна стіна; штукатурка обвалювалася; обвалювалися мальовничі зображення, які колись прикрашали храм; руйнувалися церковні стіни й зовні. Монастирські корпуси стояли по місцях без даху, вікон і дверей. Але черниці трудилися невпинно над відновленням і прикрасою монастирських будівель, надаючи своєї обителі благоліпного вигляду.
Минали дні, місяці, роки. Додаючи праці до праць, підносячи гарячі молитви, сестри відроджували свою обитель. У головному монастирському храмі відновлені вже всі три приділи: головний центральний - на честь Пресвятої Трійці; із правої сторони - на честь Благовіщення Пресвятої Богородиці, а з лівої - на честь великомучениці Варвари. Тепер вівтар відокремлює не кам'яна стіна, а чудової роботи іконостас. Над царськими вратами центрального престолу поміщена ікона Божої Матері Ченстоховська, яку свого часу подарував для новоствореної Вінницької обителі М.С. Кропивницький, і яку сестри принесли з Вінниці в Браілів.
Оскільки розміри храму досить великі, то взимку в ньому бувало дуже холодно. Ігуменя Таїсія вирішила будувати теплу церкву під приміщеннями головного храму. І от уже в 1847 році закінчилося будівництво храму на честь прпп. Антонія й Феодосія Києво-Печерських. Темні фарби іконостасу, масивні стовпи, низькі склепіння й підмурок нагадує про життя й подвиги перших християн.
Після відкриття монастиря, через 13 років, у північній частині монастирського корпусу відкрила свої двері для віруючих ще одна тепла церква - на честь святителя Миколая. Невеликий за розмірами затишний храм був прикрашений простим дерев'яним, але досить витонченим позолоченим з різьбленням іконостасом.
Під дахом Браілівської обителі знаходили притулок не тільки сестри, З 1864 року при монастирі існувала богадільня для старих жінок духовного звання, а у двох будинках в особливому дворі розташувалося училище для дівиць-сиріт, де дівчат навчали закону Божому, письму; географії, читанню, російської й церковно-слов'янської мови, арифметиці, історії й кресленню, а також рукоділлю й церковному співу.
Через якийсь час при монастирі була відкрита недільна школа для дорослих жінок. Заняття проходили по недільних і святкових днях у монастирській їдальні. У школі вчили, як правильно вимовляти молитви й пояснювали їхній зміст. Розповідали про походження церковних свят, християнську історію, навчали читанню.
Комментариев нет:
Отправить комментарий