13 жовтня 1962 року Браілівський монастир закрили, черниць розігнали, але вірних чад уже чекали «монастирі в миру». «Скити», як називав їх батюшка, умістили біля п'ятнадцяти черниць. Не до відпочинку на пенсії було о. Михаїлу: він продовжує духовно окормляти Браілівських сестер і залишається їхнім духівником до самої смерті. Відійшов до Господа батюшка 2 лютого 1967 року.
Після закриття Браілівської обителі монастирські будівлі стали занепадати. Уже в 1970 році залізне покриття монастиря було в жахливому стані, значна його частина була просто зірвана вітром. Усередині Свято-Троіцького храму всі настінні фрески поступово руйнувалися. Як завжди засобів на реставрацію пам'ятника архітектури XVIII ст. не знайшлося, і тому монастир поступово руйнувався.
У келіях монастиря був улаштований гуртожиток Браілівського профтехучилища, обладнані навчальні класи. В 1987 році рішенням виконкому обласної ради на території монастиря була розміщена туристична база, а в нижньому храмі прпп. Антонія й Феодосія Києво-Печерських, улаштували тир для стрільби. Але не судтлося туристичній базі довго тут перебувати.
Друге відродження обителі.
Друге відродження обителі.
Комментариев нет:
Отправить комментарий