Національний музей-садиба М. І. Пирогова

Музейний комплекс розташований на південно-західній околиці міста Вінниця, в межах східної частини масиву Пирогово (раніше це було село Вишня), до його складу входять:

• будинок, у якому жив М. І. Пирогов, і де розміщена експозиція про його життя та діяльність
• музей-аптека з інтер'єрами приймальні та операційної
• церква-некрополь, де міститься саркофаг з набальзамованим тілом науковця
• меморіальний парк, в якому збереглися дерева, посаджені М. І. Пироговим.

Чверть століття М.І. Пирогов жив і працював в Україні, яку щиро любив і поважав її працелюбний народ. Він брав участь у Кримській війні. В особі Пирогова доля поєднала два великих таланти - лікаря і педагога. Багато сил він віддав справі освіти, надаючи величезне значення зв'язку школи з життям. "У моїй педагогічній діяльності, - підкреслював учений, - я переважно піклувався про узгодження школи з життям, про свободу наукового розслідування, про збудження тих, хто учить і вчиться пошани до людської гідності та істини". Період його попечительства, що тривав близько 5 років в Одеському і Київському учбових округах, став важливим етапом в історії освіти і розвитку педагогічної науки.

У південно-західній частині міста Вінниці у живописній садибі Вишня знаходиться музей-садиба Миколи Івановича Пирогова - видатного вченого, геніального хірурга, анатома, творця воєнно-польової хірургії, педагога і громадського діяча.
Півстолітня діяльність ученого залишила глибокий слід в історії вітчизняної і світової медицини, науки і культури. Силою свого генія і мудрості він зумів не тільки передбачити майбутнє на багато десятиліть уперед, але і закласти основи магістральних розділів медичної науки і практики. Його внесок у розвиток і становлення нових напрямів медицини настільки значний, що по праву став безсмертним. М.І. Пирогов запропонував ряд операцій, які увійшли золотим фондом у хірургію під назвою "операцій Пирогова".
Багато що зроблено ним уперше у світі: він уперше застосував сортування поранених залежно від тяжкості і характеру поранення, нерухому пов'язку при пошкодженнях кісток кінцівок, знеболення при хірургічних операціях на полі бою, заснував інститут сестер милосердя, що став родоначальником вітчизняного Товариства Червоного Хреста. 

У 1861 р., звільнений з поста попечителя Київського учбового округу, М.І. Пирогов оселився в садибі Вишня, де пройшли останні 20 років його життя. Вишня стала свідком багатьох яскравих сторінок життя вченого, його активної наукової і суспільної діяльності.
Але і в сільській глушині не знав він спокою. М.І. Пирогов створив першу на Поділлі сільську лікарню, яку багато хто заслужено називав клінікою, збудував аптеку. На багатьох його рецептах зустрічалася позначка "для бідного". Ліки за такими рецептами відпускалися в пироговській аптеці безкоштовно.
До чудесного лікаря, геніального хірурга потяглися низки хворих зі всієї України, а також Москви, Петербурга, Поволжя, Уралу. Майже щодня йому доводилось оперувати, робити перев'язки і протягом 5-6 годин приймати хворих. Багато розповідей про Миколу Івановича, його гідні подиву здібності впізнавати хворобу, про методи лікування передавалися з покоління до покоління. У розповідях дійсність і фантастика переплетені так тісно, що іноді важко відрізнити правду від вигадки.

Один з петербурзьких пацієнтів згадував, що до Миколи Івановича йшли всі - старі й малі, багаті й бідні. Хтось платив, інші нічого не платили: до всіх велика людина і друг людства ставився з однаковою увагою. Одним із пацієнтів, що став свідком операції, проведеної Пироговим, писав, «Що це була за швидкість і точність, основана на безпомилковому, глибокому знанні будови людського тіла - не тільки кожної кістки і кожного мускула, але і кожного нерва, кожної судини! Це було щось зовсім незвичайне. Сивий старий із суворим обличчям з навислими бровами був в очах пацієнта якоюсь надприродною істотою, мало не напівбогом».

Прекрасні результати лікування вражали і самого Пирогова: з 200 значних операцій (ампутацій, резекцій, літотомій та ін.) він за півтора року роботи у Вишні не спостерігав жодного випадку травматичної бешихи, гнійних набряків і гнійного зараження, незважаючи на те, що після операцій він лікував лише природними засобами.
На підставі глибокого вивчення життя і особистого досвіду М.І. Пирогов зробив надзвичайно важливі соціально-гігієнічні узагальнення і ставив питання про роль і місце держави в попередженні хвороб. Оскільки одних медичних зусиль для цього недостатньо, необхідна була докорінна зміна умов життя народу. Ці його твердження не втратили актуальності і в наш час.

Це була остання зустріч великого вченого зі своїми колегами і учнями. На жаль, урочистості були затьмарені хворобою ювіляра. На початку 1881 р. у нього на слизовій оболонці твердого піднебіння утворилася незаживаюча виразка злоякісного характеру. Помер Микола Іванович 23 листопада (за старим стилем) 1881 року від ракового виснаження. На четвертий день після смерті тіло М.І. Пирогова було набальзамовано доктором Д.І. Виводцевим, який приїхав у Вінницю з Петербурга. Через тиждень тіло було перенесено з будинку вченого до церкви с. Шереметки. Тим часом дружина Миколи Івановича придбала на сільському кладовищі ділянку землі і розпочала спорудження родинної усипальниці. Проте через великі морози будівництво затягувалось і тільки 24 січня 1882 року тіло покійного було перенесено з сільської церкви до усипальниці. Спочатку над нею спорудили каплицю, а у 1885 р. за проектом відомого київського академіка архітектури В.І. Сичугова побудували церкву і освятили її на честь св. Миколи Чудотворця. Цим був започаткований пироговський музей у Вишні. Вдова Миколи Івановича сама піклувалася про підтримку тут належного порядку. Проте після її смерті ця святиня, на жаль, ставала все більш запущеною. Ремонти не проводились, склеп не освітлювався, обличчя Пирогова ледь можна було побачити через вузьку смугу скла у верхній частині труни, залитої густими краплями свічкового воску, будинок і сад були занедбані.

Травень 1881 року - дата піввікової лікарської, наукової і громадської діяльності Пирогова. Ювілей відзначався в Москві. Запрошувати Миколу Івановича на річницю приїжджав у Вишню декан медичного факультету професор Московського університету М.В. Скліфосовський. Вінничани тепло проводжали до білокамінної свого знаменитого земляка: на вокзалі піднесли йому зворушливий адрес, альбом з краєвидами Вінниці, прикрасили гірляндами зелені і квітів вагон, у якому від'їжджав учений.
Ювілейні урочистості відбувались в актовій залі Московського університету. Серед учасників були представники вітчизняних і зарубіжних університетів, наукових товариств, лікувальних установ, студентської молоді. Преса відзначала, що пироговський ювілей став торжеством розуму і праці, думки і прогресу.