У 1861 р., звільнений з поста попечителя Київського учбового округу, М.І. Пирогов оселився в садибі Вишня, де пройшли останні 20 років його життя. Вишня стала свідком багатьох яскравих сторінок життя вченого, його активної наукової і суспільної діяльності.
Але і в сільській глушині не знав він спокою. М.І. Пирогов створив першу на Поділлі сільську лікарню, яку багато хто заслужено називав клінікою, збудував аптеку. На багатьох його рецептах зустрічалася позначка "для бідного". Ліки за такими рецептами відпускалися в пироговській аптеці безкоштовно.
До чудесного лікаря, геніального хірурга потяглися низки хворих зі всієї України, а також Москви, Петербурга, Поволжя, Уралу. Майже щодня йому доводилось оперувати, робити перев'язки і протягом 5-6 годин приймати хворих. Багато розповідей про Миколу Івановича, його гідні подиву здібності впізнавати хворобу, про методи лікування передавалися з покоління до покоління. У розповідях дійсність і фантастика переплетені так тісно, що іноді важко відрізнити правду від вигадки.