Після приєднання до Росії монастир став православним, а замість школи тут влаштували духовну семінарію, а згодом - духовне училище. З 1861 р. монастир управлявся архімандритами. Монастир має три храми. Головний соборний храм в ім'я святителя Миколая розташований посередині монастирського двору. Будівля з чотириколонним портиком на головному фасаді, який обернений, всупереч канону, на південь, а не на захід, було закладено ще при базіліанах, що встигли підняти стіни лише до перших вікон. Освячений у 1829 р., він був добудований за зразком Олександро-Невського собору в Петербурзі. Друга тепла церква в ім'я Архістратига Михаїла перебудована з трапези у 1874 р. Третя - в ім'я Казанської ікони Божої Матері знаходиться усередині головного монастирського корпусу.

У 1937 році монастир було закрито. В післявоєнні роки, з 1946 по 1963 роки, в його стінах був розміщений сільськогосподарський технікум. Потім, після закриття технікуму, були роки забуття, коли древні стіни стояли пусткою і лише місцеві хлопчаки порушували спокій величної споруди. На початку 80-х років минулого століття в приміщенні монастиря було розміщено міський музей образотворчого мистецтва. Тоді на монументальних колонах замість старовинних ікон розмістили портрети передовиків соціалістичної праці. Лише в 1986 році було відновлено роботу монастиря.