Наступив рік, що кров'ю позначився на чорній сторінці історії нашої Батьківщини - рік 1917. Прийшов час випробувань. Настали дні, коли скорботами, утисками, гоніннями, погрозою позбавлення життя перевірялася твердість віри людей.
Один за другим приймаються антирелігійні закони: декрет «про відділення церкви від держави й школи від церкви», декрет «про землю», по якому у церков і монастирів відбиралися всі земельні наділи. заборонялося здійснення церковних таінств і обрядів, хрещення, поховання без попередньої реєстрації в РАЦСі.
У Браілівський жіночий монастир священиком переводиться протоієрей Іван Шипович. Відмінний педагог, людина великого розуму й глибокої віри. Він із червня 1893 року викладав Закон Божий у Вінницькому реальному училищі. Все своє життя вивчав історію краю, залишив багато публікацій з історії Поділля. Був нагороджений як церковними, так і світськими нагородами. У грудні 1932 року священика засудили по статті 54-10 (контрреволюційна пропаганда й агітація) і у віці 75 років заслали в Сибір. Після повернення із Сибіру він невдовзі помер.
У Браілові під духовним окормленням о. Іоанна перебувала 161 черниця. Тепер основний прибуток монастиря складався із заробітку самих насельниць. Сестрам доводилося найматися на поденну роботу до жителів Браілова й у радгосп. Крім цього вони самі шили ковдри, ткали килими, в'язали рукавички, виготовляли пряжу.
Комментариев нет:
Отправить комментарий