Здавалося б, що все складається благополучно. Але ніколи не був простим і легким шлях, що веде слідом за Господом. Ще в дні свого земного життя Спаситель говорив про те, що всі, хто хоче за Ним іти, будуть гнані й гноблені. Те ж відбулося й з із Благовіщенською обителлю. Не міг ворог роду людського потерпіти світла благодаті Божої, яка засяяла у новому православному монастирі для порятунку людей. Під ударами унії й латинства впала молода незміцніла ще обитель. Невідомо в якому саме році відбулося захоплення Вінницького дівочого монастиря уніатами, але нову монастирську церкву освячував в 1723 році вже уніатський єпископ Афанасій Шептицький.
Але не судилося розвитися й зміцніти на цьому місці й уніатському монастирі. Свавілля й насильство, що панували в той час у Польщі, підірвали почуття всякої законності. Приватна власність, майно храмів і монастирів зробилися предметом насильницького захоплення любителів наживи. Землі й угіддя, колись даровані вінницькому православному дівочому монастирю, зазнали тієї ж долі. Тому став поступово занепадати й уніатський жіночий монастир. В 1780 році уніатські черниці покинули спустошений, колись квітучий монастир.
Цілих шість років перебував монастир у повнім запустінні. В 1786 році в ньому оселилися чотири монахини-базиліанки. Сумна картина повної розрухи й злиденності предстала перед їхніми очима.
Комментариев нет:
Отправить комментарий